Журналістика завжди вважалася непростою, але неймовірно цікавою діяльністю. Працівники у цій сфері мають володіти низкою важливих якостей: обізнаністю в тому, про що розповідають, чесністю, емпатією, вмінням доносити достовірну інформацію швидко та коректно, бути стресостійкими. Криворожанка Людмила Миколаївна Тимиргалеева у журналістиці вже багато років і знає всі секрети журналістської “кухні”. Далі на kryvorizhski.info.
Журналіст: призначення чи вибір?
Людмила Тимиргалеева очолює журналістську організацію у Кривому Розі, яка вважається однією із кращих в Україні. Звісно, тримати таку високу марку непросто, але за стільки років у професії Людмила Миколаївна навчилася знаходити підхід до людей з різними характерами та світоглядами, що дуже допомагає у роботі. Чисельність криворізької організації складає більш ніж 120 осіб, більшість з яких нагороджені почесним знаком “Золота медаль української журналістики”, грамотами та подяками. Людмила Миколаївна у своєму інтерв’ю розповіла, що завжди заохочує молодих і досвідчених журналістів досягати нових висот надихаючими словами та нагородами до Дня журналіста. Заслужена журналістка України не приховує, що були у їх організації і негативні моменти, які трапляються через те, що людина починає працювати, переслідуючи корисливі наміри. Декількох членів організації навіть довелося виключити через порушення журналістської етики.
Людмила Миколаївна впевнена, що у журналістиці, безумовно, важливий талант та бажання бути у цій сфері, але і без знань нікуди. Сама криворожанка ніколи ні про що інше, крім журналістики, не мріяла. Вона згадує, як у четвертому класі вчителька попросила школярів написати твір за картиною сільського пейзажа, яку повісила на дошці. Майбутня журналістка по-своєму зрозуміла це завдання і написала цей твір у віршах, але вчительський відгук про цю роботу був дуже теплий.
Ще у юному віці Людмила Тимиргалеева почала цікавитися журналістикою. У дитинстві вона жила у Широківському районі і постійно перечитувала місцеву газету “Прапор Леніна”, що тоді випускалася у місті. Дівчинка вже тоді напам’ять знала імена всіх видатних криворізьких журналістів і хотіла бути схожими на них.
За роки своєї діяльності Людмила Миколаївна встигла попрацювати у газеті “Радянський будівельник”, де писала про справжніх криворізьких майстрів будівельної справи – каменярах, бетонщиках, монтажниках та просто талановитих ентузіастах. Також багато років криворожанка працювала редактором у виданні “Шахтар Кривбасу”.
Літературна діяльність Людмили Тимиргалеевої
Крім своєї журналістської діяльності, Людмила Миколаївна є автором книг. У творчому арсеналі криворожанки їх дві. Перша присвячена будівникам Криворіжжя, якими Заслужена журналістка України дуже захоплюється, і називається вона “Події, звершення, долі”. Друга книга під назвою “Цієї пам’яті у нас не відібрати” – про історію створення Дзержинського району, головні події та людей, які зробили свій внесок у розвиток промислового серця країни. Деякі історії у другій книзі тісно переплетені з подіями у житті самої авторки.
Колеги, друзі та родичі Людмили Миколаївни знають, що її найголовніше хобі, якому вона присвячує час з дитинства – написання віршів. Проте криворожанка не вважає себе поетесою і ніколи не афішувала свої вірші на широку аудиторію, вона пише переважно для задоволення. Лише одного разу Людмила Миколаївна попросила Ірину Шевченко, автора музики гімна Кривого Рогу, накласти музику на одну із її поезій. Вийшла дуже прекрасна композиція і Людмила зізнається, що вдячна своїм близьким людям за те, що вони завжди її підтримували та допомагали по-іншому подивитися на власну творчість.