Криворізький театр драми та музичної комедії ім. Шевченка у промисловому місті знають та люблять багато криворіжців. І не тільки через чудові вистави, але й через людей, які присвятили своїй справі усе життя і створили у цьому закладі культури неймовірну атмосферу. Наталія Яківна Соколовська провела на сцені криворізького театру понад 50 років, її робота є її великою любов’ю та натхненням. Хоча у акторки ще немає ніяких офіційних звань, містяни називають її народною артисткою Криворіжжя. І не дарма, адже талановита Наталія Соколовська поєднує у собі талант, красу та чарівну тендітність, яка так подобається глядачам. Далі на kryvorizhski.info.
Початок акторської кар’єри Наталії та її розвиток
Наталія Яківна дуже пишається своїми акторськими здібностями, адже впевнена, що талант неможливо купити або продати, він є найвищою цінністю, яку людина отримує з народження. Свій талант акторка отримала у спадок від бабусі, яка мала 14 дітей та чудове сопрано. Вона завжди співала так, що всі замовкали, із захватом вслухаючись у кожну ноту. Батьки майбутньої акторки мали звичайні професії – батько був викладачем, а мати працювала бухгалтером.
Як і бабуся, Наталія Яківна мала чарівний голос і у дитинстві навіть ходила до криворізької музичної школи, де її викладачем був Володимир Павлович Амелін. У школі разом із ним маленька Наталка ставила опери “Пісенька у лісі” та “Гуси-лебеді”.
Після школи дівчина вирішила поїхати до Києва на прослуховування до консерваторії. Там криворожанці сказали, що зможуть взяти її на навчання тільки через рік на нульовий курс, але Наталія не стала чекати – у неї було повно сил та бажання реалізовувати свій талант. У 1967 році вона пішла до криворізького театру музичної комедії на прослуховування і її відразу туди взяли. Спочатку як артистку хору, а через два роки Наталія Соколовська отримала роль кокетливої служниці Пепіти і це стало для криворожанки справді доленосною подією.
Якось до Кривого Рогу приїхав відомий ленінградський режисер і поставив у місті виставу “Катрін”, і відразу стало зрозуміло, що Наталія Яківна ідеально підходила на роль головної героїні. Цю оперетту Анатолій Кремер написав для своєї дружини Тетяни Шмиги і всі, хто виконував роль Катрін, так чи інакше вступали у негласну боротьбу з відомою співачкою. Це творче змагання славетна криворожанка успішно витримала і деякі навіть стверджували, що Наталії вдалося переспівати Тетяну.
Після ролі Катрін Наталії вдалося сповна реалізувати свій творчий потенціал. Вона була Ганною Главарі у “Веселій вдові”, Розаліндою Айзенштайн у “Летючій миші”, Елізою Дулітл у “Моїй прекрасній леді”. А за десятки років на сцені криворізького театру Соколовська, здається, зіграла всіх. Їй навіть доводилося виходити на сцену із зірковими акторами – Олександром Абдуловим, Костянтином Райкіним та Михайлом Водяним.
Багато містян та журналістів дивуються, чому талановита криворожанка досі не отримала ніякого звання. Наталія розповіла, що її декілька разів подавали на отримання звання. Спочатку відмовляли, бо в неї не було вищої освіти та через “слабкий статус”, – після комсомолу акторка не вступила у партію. Інший випадок жінка згадує з усмішкою. У криворізькому виконкомі, де утверджували її кандидатуру, одна із жінок у комісії сказала, що у житті Наталії і так все чудово – успішна кар’єра, чоловік, діти та гарна квартира у елітному будинку, а отримання звання вже буде занадто.
Кривий Ріг у житті Наталії
Сім’я у Наталії і справді чудова – чоловік працював авіаційним штурманом, син-спортсмен живе у Венгрії, а донька продовжує традицію знаменитої мами і працює у Криворізькому академічному театрі.
Наталія Яківна пишається тим, що народилася, жила і працювала у Кривому Розі. Криворізький театр ім. Шевченка – єдиний театр у її житті, через що жінка неймовірно щаслива. Вона вважає себе народною артисткою навіть без офіційного звання, адже неодноразово була на одній сцені з відомими артистами і відчуває любов криворіжців до своєї творчості.