Кожному українцю відомо, що автором гімну України є українській поет, дослідник та історик Павло Чубинський. Але про історію славетного українського роду Чубинських знають не всі. На честь Павла Чубинського називають вулиці, а Національний банк України у 2009 році ввів у обіг ювілейну монету у пам’ять науковця, пише kryvorizhski.info. Як насправді жив відомий політичний діяч та його родина?
Факти із життя роду Чубинських
Павло Платонович Чубинський народився 27 січня 1839 року у родині бідного дворянина. Щира любов до Батьківщини, патріотизм, незламний український дух і жага до знань зробили Павла Чубинського ученим та поетом зі світовим ім’ям. Не існує українця, який би не чув гімну “Ще не вмерла України…”. У сучасній реальності ці добре знайомі рядки набули особливого сенсу та стали символом незламності нашої держави.
Шлях до успіху у своїй діяльності у Павла Платоновича був нелегкий. У студентські роки він брав активну участь у громадському русі проти царського уряду, за що був відправлений в Архангельську губернію у якості покарання. Однак, це не зупинило славетного борця за свободу та відкриту любов до рідної землі, він продовжував жити, боротися та досягати вершин у сфері української культури та науки.
У шлюбі з Катериною Порозовою автор українського гімну мав 4 дітей. Політичний діяч помер у 1884 році від тяжкої хвороби, з якою він боровся чотири роки. Поховали Павла Платоновича на кладовищі у Борисполі, що на Київщині.
Однак, на цьому історія Чубинських не завершилася. Прославляти її продовжила онука Павла Платоновича, Катерина Чубинська.
Катерина Чубинська та її зв’язок із Криворіжжям
Катерина Павлівна Чубинська була не менш талановитою, ніж її дідусь. За професією дівчина була педагогом-філологом. Більшу частину свого життя Катерина Чубинська провела у Київській області, куди переїхала відразу після закінчення університету на Далекому Сході. На долю дівчини випали тяжкі часи в українській історії: революція у 1919 році та Голодомор у 1932-33-х роках. Увесь цей час дівчина як могла допомогала дітям, які страждали від голоду або втратили батьків, але за таку діяльність сталінський режим залишив Катерину без роботи. На той момент вона працювала вчителькою в місцевій школі.
На Київщині Катерина вийшла заміж теж за педагога Дмитра Вишневського, а пізніше у подружя народилося двоє синів. Коли життя почало налагоджуватись, сім’ю Катерини спіткав новий болючий удар – Друга Світова війна. Чоловік вчительки відразу пішов на війну і невдовзі зник безвісти. Жінка вимушена була тікати з дітьми до Ташкенту, де працювала школі і одночасно медсестрою у госпіталі, допомогаючи рятувати поранених солдат.
Після закінчення війни в України не вистачало викладачів для вищих навчальних закладів. Багато хто помер на війні, хтось просто виїхав з країни. Катерина прийняла рішення повернутися до рідної країни, а саме до Кривого Рогу. У місті вона влаштувалася до криворізького державного педагогічного університету і викладала філологічні науки. Цей університет продовжує своє існування й досі, активно розвивається та щороку випускає талановитих спеціалістів своєї справи. Ім’я Катерини Чубинської для нашого міста означає дуже багато, адже декілька років вона присвятила його відновленню після війни. Викладачі та студенти КДПУ пам’ятають про внесок Катерини Павлівни і неймовірно пишаються цим фактом.