Із підручників ми дізнаємося про війни у світовій історії, однак не так багато відомо про війну, яка відбувалася на Криворіжжі з 1985 по 1995 рік. Це була жорстока війна вуличних банд, членами яких переважно були підлітки від 12 років. Такі бандитські банди отримали назву “бігуни”, адже завжди атакували цілими групами. Сторінки з історії підліткових бандитських угрупувань є досить трагічними, вони розказують про тяжке життя 90-х, поламані долі та смерть. Далі на kryvorizhski.info.
“Механічний апельсин” у Кривому Розі: як все починалося
Про кримінальні заворушення серед підлітків багато відомо із архівних документів та спогадів міліціонерів. Сергій Дратований у 1990-х роках очолював райвідділ міліції у Саксаганському районі нашого міста. Колишній міліціонер порівнював трагічні події у Кривому Розі із війною в Афганістані – все було не менш криваво та жорстоко. За десятиліття діяльності молодіжних бандитських організацій на Криворіжжі загинуло 28 дітей та було тисячі поранених, деякі з яких залишились із дуже серйозними каліцтвами. У Кривому Розі у ті роки втілився так званий “казанський феномен”, коли бандитські угрупування молоді утворювалися у великих радянських містах.
У перший час “бігунам” не приділялось багато уваги, їх діяльність сприймалася як звичайні підліткові “розбірки” та “бійки”. Однак після 1987 року батьки стали серйозно хвилюватися за життя своїх дітей. Переломний момент стався після того, як один із школярів загинув на дискотеці у Саксаганському районі від гранати, яку хтось кинув на майданчик.
Усього у Кривому Розі існувало близько 20 злочинних банд і близько 10 000 підлітків були задіяні у кримінальній діяльності. Не всі приймали участь у бійках та крадіжках, деякі із підлітків допомогали виготовляти зброю чи зберігали гроші. Членами банди були як хлопці, так і дівчата. У загонах кожна вікова група мала свою назву: “старшаки”(17-18 років), “малолєтки” (15-16 років), “мультики” (14 років) та “пупси” (12-13 років). Обов’язковою умовою для членів банди була гарна фізична форма, багато часу вони присвячували тренуванням у спортивних залах. Сергій Дратований називав діяльність таких банд “чистим ультранасильвом”, яке описав у своїй книзі “Механічний апельсин” Ентоні Берджесс. Хоча криворізькі “бігуни” не вживали наркотиків та не чіплялися до дорослих, але бували і виключення.
Причини підліткового бандитизму
Кінець 80-х у Кривому Розі характеризувався кризою, розрухою та невпевненістю у завтрашньому дні. У більшій мірі це і стало передумовою виникнення бандитських угрупувань. Дехто вважає, що таким чином підлітки висловлювали свій протест проти політичної та економічної ситуації в країні, хтось вірить, що у підлітків були “покровителі”, які були зацікавлені у вбивствах та крадіжках.
Інша версія, більш правдоподібна, полягає в тому, що у час, коли Кривий Ріг тільки починав розвиватися після розпаду СРСР, у ньому майже не було дискотек, кафе, спортзалів та інших місць, де підлітки могли проводити вільний час. Об’єднуючись у кримінальні угрупування, вони відчували необхідний їм дух пригод та безтурботної юності. Бійки здавалися їм видовищними, вулична війна – захопливою, а вбивства – безкарними, як у популярних тоді американських бойовиках. У сірому індустріальному місті, яке переживало повний занепад у 90-х роках, це було майже не єдиною кривавою розвагою.