Вишивальний проект “Сорочка Криворіжжя”

Останніми роками наше суспільство почало повертатись до вивчення культурної спадщини української культури, зокрема, традиційної вишивки, яка для багатьох асоціюється з хрестиком, червоним та чорним кольорами. А насправді вона налічує більше 200 швів і 20-ти технік, пише kryvorizhski.info.

Студія української традиційної вишивки у Кривому Розі

Відродження вишивальних традицій в Україні досить активно почалося з 2014 року, а в лютому 2017 року вишивальна студія з’явилась і в Кривому Розі. Сталося це випадково (а може й ні), коли криворізькі дівчата на одній виставці познайомились із народним майстром з традиційної української вишивки, членом Національної Спілки майстрів народного мистецтва Ольгою Щербіною. Вони запропонували розпочати навчання і майстриня погодилась. Приміщення для занять надав «Центр громадських ініціатив». Там вони тривали до початку ковідного карантину.

Щотижня дівчата збирались разом і опановували мистецтво традиційної української вишивки. Вчилися не тільки вишивати, а й отримували знання від пані Ольги про традиційні крої сорочок (а їх багато): дитячих, жіночих, чоловічих, знайомилися із символікою, яка використовувалася у вишивці, вчилися створювати композиції на тканині, поєднувати кольори і різні шви, яких на виробі могло бути до п’яти штук.

Одночасно дівчата вишивали сорочки й своїм рідним: синам, дочкам, онукам. І зараз бабусині сорочки носять в Канаді, Франції, Литві, а не тільки в Україні.

Важливою і цікавою темою, яка зараз досить актуальна, на заняттях було вивчення рушників (особливо весільних), їх символів, створення композиції та рушникових швів.

Зі своїми роботами дівчата брали участь у різних виставках, зокрема, у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї та у щорічній «Кращий твір року», яку проводить НСМНМУ.

Пошуки сорочки Криворіжжя

Згодом вивчення української традиційної вишивки переросло у творчі проекти. Поштовхом до одного з них став приїзд відомого майстра, який відроджує вишивку Східного Поділля, Андрія Єрмакова на день вишиванки у 2019 році. В програмі зустрічі був крій подільської сорочки від пана Андрія. Він розповів про сорочки Східного Поділля, Після плідного і цікавого спілкування дівчата розкроїли сорочку і вирішили, що це майбутня сорочка, яка була притаманна Криворіжжю. Для того, щоб підібрати взір, майстрині звернулись до історико-краєзнавчого музею з метою опрацювання фондів і вивчення орнаментів, які використовувались на Криворіжжі. Але ситуація складалась несподіваним чином. З’ясувалось, що у фондах музею зберігаються сорочки із різних регіонів України, тобто по них можна вивчати міграційні процеси на Криворіжжі у кінці 19 – початку 20 століття.  Власне, це й не випадково, бо Кривий Ріг у 19 столітті стрімко перетворюється на центр металургійної промисловості.

Фактори, які вплинули на вишивальні традиції Криворіжжя

Розвиток вишивки притаманний землеробським регіонам, де була можливість вирощувати сировину для виготовлення тканого полотна. Крім того, з вишивкою пов’язаний календарно-обрядовий рік, якому підпорядковувалось життя українських селян. А Криворіжжя знаходиться на території колишнього Дикого поля, тобто було малозаселеним. Освоєння нашого краю активно почалося з розвитком промисловості. До містечка пішов потік переселенців, які й привозили свою вишивку. Водночас набуває великого поширення і брокарівська вишивка. Етнічна розрізненість також не сприяла формуванню вишивальних особливостей нашого краю.

Створення сорочки Криворіжжя

Проте ці труднощі не зупинили майстринь вишивальної спільноти нашого міста і вони все ж створили сорочку Криворіжжя. Ще на початку виникнення ідеї було вирішено, що будуть використані кольори герба Кривого Рогу – червоний і зелений.

Робота над пошуком взору тривала майже рік і до рук Ольги Щербіни потрапили обрізки плічка і подолу, але дуже гарної старої сорочки, які були колись знайдені на смітинку. На них була вишивка червоно-чорними нитками тамбурним (ланцюжковим) швом. На превеликий жаль, таких випадків траплялося досить багато – вишиті частини сорочки обрізали й викидали, а незашиту тканину використовували на віхтики для миття посуду.

Дівчата вирішили взяти взір цієї сорочки для реалізації свого творчого проекту. Сорочка вишивалась 2,5 місяці, на неї пішло 18 мотків муліне. Презентація сорочки була присвячена дню міста, яке через карантин було перенесене з останньої суботи травня на 19 вересня 2020 року.

На цьому культурно-дослідницька діяльність не завершилась, а навпаки активно розвивається.

Сорочка Криворіжжя започаткувала однойменний культурно-дослідницький проект, який реалізовують Ольга Щербіна та кандидат історичних наук Лариса Лехан.

Детальну інформацію про діяльність проекту можна дізнаватись зі сторінки «Сорочка Криворіжжя» на фейсбуці.

Дослідницька діяльність з метою збереження вишитої спадщини

Дівчата звертаються з проханням до усіх мешканців Криворіжжя: не псувати і не викидати вишиті речі, чи то сорочка, або рушник, скатерть, які залишились від рідних, навіть якщо вони у найгіршому стані. Це безцінний скарб, який треба зберегти, бо українська традиційна вишивка це не тільки прикраса для речі, це ще й наша національна ідентичність.  

У пошуках криворізьких взорів майстрині натрапили на  кількох виробах на двобічний шов штапівка, який виконано особливим способом. Не виключено, що так її робили тільки в нашому регіоні. Проте, щоб у цьому переконатись необхідно більш детально досліджувати це питання.

Майстрині проводять багато просвітницьких заходів з метою поширення інформації про традиційну українську вишивку, зокрема читають тематичні лекції, виступають на телебаченні і радіо, проводять майстер-класи, мріють відтворити жіночий стрій нашого регіону.

Ольга Щербіна каже: «Навчитися вишивати може будь-хто: діти, жінки, чоловіки. Не має значення стать і вік. Почати вишивати можна в будь-якому віці. Головне – бажання і сумління, і тоді все вийде».

Зараз заняття проходять у Криворізькому міському краєзнавчому музеї щонеділі об 11.00 годині за адресою: вулиця Каунаська, 16 з дотриманням карантинних вимог.

Comments