Анастасія Трохимівна Рак – дивовижна жінка, яка більшу частину життя присвятила художньому мистецтву. Але її картини були зображені не на полотнах чи аркушах паперу, вона малювала на склі. Незвичайною технікою та персонажами робіт Анастасії Трохимівни захоплювалися не лише в Україні, а й далеко за її межами. Картини художниці виставляли у Німеччині та Франції, а сама вона була членом асоціації художників народного мистецтва України. Французи навіть називали її ”українським Матісом” (французький митець, який являється одним із найоригінальніших художників ХХ сторіччя). Навіть у віці 90 років художниця брала в руки пензель і продовжувала малювати. Анастасія Трохимівна, мабуть, єдина майстриня в Україні, яка досконало володіє рідкісним та унікальним мистецтвом – живопис на склі. Далі на kryvorizhski.
Дитинство української художниці Анастасії Рак
Анастасія Рак народилася 27 листопада 1922 року у родині хліборобів у селі Васильки Полтавської області. Батьки з дитинства прищеплювали любов до живопису і вона відвідувала майстрів народного мистецтва. Все, що спостерігала навколо себе, дівчина відразу ж переносила на будь-яку поверхню і малювала чи то глиною на стіні, крейдою на дверях або просто паличкою на піску. Анастасії Рак пощастило народитися серед дивовижної природи, яка так і надихала зобразити її на полотні чи склі, як це і робила художниця.
Сім’я жила в гармонії та любові один до одного. Батьки часто співали вдома. Батько Анастасії грав у військовому духовому оркестрі. А мама дуже гарно вишивала. Анастасію Трохимівну просто огорнули творчістю. Так дівчина почала грати у місцевому сільському театрі. Дівчина добре співала, тож саме вона виконувала арію Наталки Полтавки з опери Гулака-Артемовського.
Вигнання Анастасії Рак до Німеччини під час війни
Анастасія Рак закінчила школу у 1941 році. На цьому дитинство майбутньої художниці закінчилося. І від початку війни її відправили на роботи до Німеччини. Там її життя було нелегким. Анастасія працювала на годинниковому заводі та жила в бараку. У приміщенні без належних зручностей жили ще дванадцять молодих дівчат, засланих на роботи.
Анастасія Рак дуже сумувала Україною і навіть у снах вона на крилах летіла в рідні краї. Тим не менш, важкий період німецької неволі послужив потужним поштовхом для її творчості. З нею на фабриці працював німець-художник. Анастасія спостерігала, як він малює, переймала деякі техніки собі. Єдине, що не сподобалося українській дівчині, що німецький художник використовував занадто темні фарби. А ось Анастасія віддавала перевагу яскравішим кольорам, які хоч трохи прикрашали її сіре життя невільниці на чужій землі.
Творчість у неволі
З того часу Анастасія почала малювати букети. Навіть після важкої робочої зміни Анастасія приходила в темний барак і малювала, для неї це була своєрідна віддушина. Анастасія малювала квіти та пейзажі, а потім приносила їх на роботу. Там її обступали німецькі робітники, щоб помилуватись картинами української художниці.
Розуміючий толк у живопису майстер Вільгельм Каплер, був вражений унікальними здібностями Анастасії і всіляко підтримував дівчину і допомагав розвиватися її таланту в неволі.
Повернення додому в Україну та переїзд до Кривого Рогу
Повернутись додому Анастасія Рак змогла лише 1945 року. Вже на рідній землі, на Полтавщині, дівчина вступила до педагогічного училища. Після закінчення вона працювала вчителем початкових класів у місцевій школі. Там же, на Полтавщині, дівчина зустріла своє кохання і майбутнього чоловіка – військового льотчика Василя Івановича Рака, який теж умів малювати. Він був чудовим копіістом і чудово зображував на полотні роботи відомих художників. На початку 1950-х років Василя Рака відправляють на далекий схід, але через 10 років доля їх привела до Кривого Рогу. У пари народилися троє прекрасних дітей: сини Володимир та Сергій та донька Світлана.
Побут, турботи та виховання дітей не залишало часу для творчості. І лише, коли Анастасія Трохимівна вийшла на пенсію, знову почала малювати. Художниця повернулася до свого улюбленого живопису на склі.
Персональні виставки Анастасії Рак в Україні
Перша персональна виставка картин Анастасії Рак відбулася 1992 року у Києві у музеї Шевченка. У середині 1990-х пройшло кілька великих виставок і у Кривому Розі: у музеї Григорія Синиці, у міському виставковому залі та краєзнавчому музеї. У 1998 році Анастасія Трохимівна Рак сала лауреатом премії Катерини Білокур. Це чи не найчесніша премія, стверджують мистецтвознавці. А у березні 2007 року указом президента Віктора Ющенка художниця була удостоєна високого звання: Заслужений майстер народної творчості України. Картини нашої землячки Анастасії Рак зберігаються в музеях різних країн Північної Америки та Західної Європи. Вони прикрашають багато приватних колекцій.
Визнання робіт Анастасії Рак закордонними поціновувачами мистецтва
Яскраві та барвисті картини на склі захоплювали не лише відвідувачів Київських виставок, а й досвідчених у мистецтві французів. У 1999 році роботи Анастасії Рак були представлені в одному із самих престижних залів “Музею людини”. Досвідчених парижан важко чимось здивувати, але виставка з роботами криворізької майстрині вразила всіх. Виставка мала надзвичайний успіх і її навіть продовжили на 8 місяців. У Парижі Анастасія Трохимівна дала майстер-клас та провела урок малювання у школі для українських дітей. Її почали впізнавати на вулицях Парижа. Незвичайні картини вражали відвідувачів виставки, але здивування виникало, коли вони бачили перед собою просту 77-річну жінку.
Але Анастасія Рак дивувалася не менше, адже й повірити не могла, що її скромна особа викличе такий інтерес. Пізніше художниця зізналася оточуючим, що Париж повернув їй упевненість у собі. 2000 рік стане новим поворотним моментом у її житті як художниці: вона багато малює, більше експериментує з фарбами, відтворює по пам’яті свої перші роботи.
Феномен художниці-самоучки Анастасії Рак
Феномен Анастасії Рак досі не розкритий. Її мистецтво інтуїтивне і щире. Вона передавала свою душу через лінії та мазки на склі, які крок за кроком складалися у цілісний образ. Незважаючи на важке життя Анастасія Трохимівна змогла зберегти по-дитячому світле світовідчуття та поетичне усвідомлення дійсності. Вона завжди зображала мальовничі українські пейзажі, народні свята, ангелів та птахів, чудових тварин із людськими очима та добрих відкритих людей. Героями її картин ставали найулюбленіші народні герої: козак Мамай, Кобзар, Наталка Полтавка. І навіть зобразила на склі портрети своїх батьків, як вони закарбувалися в пам’яті. Вона створювала світ, схожий на дитячий кольоровий сон, де всі сюжети, герої та теми підказані життям. Без її теплих, ніжних та чуттєвих картин сприйняття української культури було б неповним.
Померла талановита художниця Анастасія Рак у січні 2014-го у віці 91 року. Перед смертю вона жила в Києві із сином Володимиром, який із теплотою та трепетом відгукується про матір. Бувши мистецтвознавцем і художником, він навіть почав писати книгу про Анастасію Рак та її творчий шлях.