Важливою частиною індустріального Криворіжжя є його культура, яка постійно розвивається. У Кривому Розі є цікаві музеї, тут регулярно проходять виставки, літературні вечори та театральні вистави. Відомий кожному криворіжцю театр драми та музичної комедії ім. Тараса Шевченка має багатолітню і величну історію, але таким він став завдяки людям – талановитим містянам, які присвятили своє життя сцені. Катерина Смирнова-Балагура театром захоплюється з самого дитинства, а у криворізькому театрі зіграла дуже багато різнопланових ролей. Її гра – завжди бездоганна, адже криворожанка грає серцем. Далі на kryvorizhski.info.
Майстриня сцени криворізького театру
Катерина Вікторівна Смирнова-Балагура народилася у Кривому Розі, тут зростала і навчалася. Театральною діяльністю майбутня акторка зацікавилася у віці 11 років після того, як відвідала з батьками виставу у місцевому театрі. Дівчина закінчила школу у Кривому Розі, після чого вступила до Харківського інституту мистецтв, паралельно виступаючи у Харківському академічному театрі ім. Шевченка. Проте, довго бути далеко від рідного Криворіжжя починаюча акторка не змогла і після завершення інституту повернулася на малу Батьківщину. Свої перші ролі у театрі і студентські роки Катерина Вікторівна згадує з теплотою в очах, адже тоді їй вдалося отримати безцінний досвід.
Акторка поділилася, що навіть не уявляє, як можна грати на сцені штучно, не проживаючи свою роль, не розуміючи свого героя. Першою великою роллю Катерини, якою вона дуже пишається, стала роль Марі у виставі “Блед”. Смирнова-Балагура розповіла, що їй подобаються як комедійні, так і драматичні ролі, адже це дарує цінну можливість передати глибину емоцій, відкрити нові грані у своїй особистості. В кожного свого персонажа вона вкладає частинку душі, щоб глядач повірив їй.
Були у кар’єрі Катерини і веселі випадки. Одного разу режиссер вирішив прибрати довгий монолог героїні криворожанки, тому що вважав його зайвим. Проте, акторка все одно вивчила текст монологу і він був настільки яскравим, що добре їй запам’ятався. Як виявилося, недаремно. Під час вистави Смирнова-Балагура була одна на сцені і вже повинен був вийти її колега, але він просто задрімав у гримерці. Катерина не розгубилася і, щоб якось розтягнути час поки актора розбудять, почала читати той самий довгий монолог. Таким чином переляканий партнер криворожанки встиг вчасно вийти на сцену і його відсутності ніхто не помітив, а режисер оцінив таку кмітливість Катерини. Акторка впевнена, що театр – це колективна праця, успіх вистави залежить від кожного. Тому у цій професії необхідно вміти імпровізувати і непомітно виходити зі складних ситуацій.
Катерина про популярність театру та акторську майстерність у реальному житті
На думку Катерини Вікторівни, криворізька молодь все частіше приходить до театру, що не може не тішити. Відразу помітно, що людям подобається живе спілкування, нові знайомства, жива музика та гра акторів. До того ж, відвідування культурних заходів неабияк розширює кругозір. Іноді талановиту криворожанку впізнають на вулиці, говорять теплі слова про її творчість – для Катерини це приємно, але вона зізналася, що навіть трохи ніяковіє.
Межу між життям та роботою акторка не переходить, адже ці два абсолютно різні світи неможливо порівняти. До того ж, грати роль у житті – не найкращий варіант. Завжди треба залишатися собою. Катерина Вікторівна вважає, що життя, на жаль, більш трагічне, тому й вдавати у ньому когось іншого, надягати маску у спілкуванні з людьми, недоречно. І якщо на сцені актори усього лише втілюють образи, вигадані автором, життя річ дуже непередбачувана – у ній неможливо ідеально вивчити роль і діяти завжди “правильно”.