Дитячі мрії – світлі та прекрасні, але, на жаль, у дорослому житті збуваються не у всіх. Проте мрія з дитинства у криворіжця Олега Бондаря стала реальністю. Він – успішний підприємець, громадський діяч та досвідчений пілот. Криворіжець вірить, що для здійснення мрій ніколи не буває пізно, наприклад, він здійснив своє бажання вперше у 50 років – підняв у небо літак. Олег Бондарь вважає себе та авіацію одним цілим, а отже, впевнений, що він є невимовно щасливою людиною. Далі на kryvorizhski.info.
Олег Бондарь про своє дитинство, юність та прагнення стати пілотом
Криворіжець навчався в інтернаті і увесь вільний час проводив за книжками. Багато читав про війну та видатних льотчиків-героїв, захоплювався маршалами авіації Покришкіним та Кожедубом. Тоді хлопчику хотілося бути схожим на них та побачити рідне Криворіжжя з висоти пташиного польоту, знаходячись у кабіні пілота, проте це бажання здавалося йому тоді майже нездійсненним. У школі з Олегом трапилася історія, яку він запам’ятав назавжди.
Якось він посварився зі своїм класним керівником – причину суперечки Олег Бондарь не згадав, проте розповів, що тоді швидко про неї забув, а вчителька ні. І коли їхній клас поїхав на екскурсію аеродромом просто неба, який був закріплений за авіаучилищем, де тоді навчався криворіжець, його під якимось безглуздим приводом з собою не взяли. Тоді ця ситуація була дуже прикрою для школяра, особливо, коли друзі розповідали йому, як сиділи у кабіні пілота. Чоловік впевнений, що якби він теж тоді поїхав разом з усіма, він пов’язав би своє життя з авіацією.
Ще більше у сферу авіації Олег Бондарь закохався, коли у 18 років деякий час жив у родичів на Кіровоградщині. Там був учбовий аеродром і юнак щовечора приходив туди і спостерігав, як сідали літаки. Проте наблизитися до своєї мрії він зміг лише через декілька років, коли познайомився з Леонідом Бородичем – генералом-полковником міліції та 1-м замісником міністра внутрішніх справ України.
Він отримав номер Бородича через знайомого журналіста, вони зідзвонилися і виявилося, що полковник був якраз у Кривому Розі. На той момент Леонід Васильович був пілотом вищого класу на спортивних літаках і займався у центрі аероклуба ім. Антонова.
Вони спілкувалися декілька годин поспіль, а коли прощалися, Леонід Бородич запросив земляка на аеродром “Чайка”, що у 10 кілометрах від Києва. Там Олег Бондарь познайомився з криворожанкою Ольгою Ласицею, яка була професійним пілотом і відразу запропонувала Бондарю політати. Звісно, він погодився.
Шлях до мрії та спроба відкриття першого авіаційного клубу у Кривому Розі
Аеродром “Чайка” залишив у Олега Бондаря лише найяскравіші спогади та враження. Спочатку там він з Ольгою Ласицею підіймалися у небо на літаку “ЯК-52”, де криворожанка продемонструвала земляку багато складних та легких фігур у повітрі. Тоді подих захоплювало від екстриму та захвату. Наступного разу Ольга дозволила Олегу потримати ручку управління, коли вони були у небі. А через деякий час криворіжцю вдалося цілих 40 хвилин політати з професіоналом Леонідом Васильовичем.
Після такого досвіду Олег приїджав на “Чайку” щомісяця, вчився літати з інструкторами, а одного разу навіть стрибнув з парашютом. Коли Леонід Бородич зрозумів, що його земляк серйозно захоплюється авіацією, запропонував допомогти йому відкрити власний авіаційний клуб у Кривому Розі. Проте, 16 вересня 2000 року Леонід Васильович трагічно загинув. Його долю повторив і клуб, який проіснував зовсім недовго через проблеми із розташуванням та фінансуванням.
Але здаватися і залишати свою мрію Олег Бондарь не збирався. Зрештою, він закінчив Кіровоградську літню академію на спеціальність “пілот”, успішно склав іспити і отримав ліцензію. Перший самостійний виліт відбувся, коли криворіжцю виповнилося 50 років. Чоловік із трепетом згадує своє хвилювання, коли зробив розгін на злітній смузі і дав ручці управління команду “вперед”. Після свого першого польоту Олег отримав ні з чим незрівнянні емоції – руки тремтіли і серце колотилось від щастя.