Кривий Ріг завжди вирізнявся етнічним розмаїттям, адже протягом століть тут проживали представники різних національностей. Однією з найбільших громад міста була єврейська. Далі на kryvorizhski.
Єврейська громада Кривого Рогу має давню й непросту історію, що відображає загальні процеси, які відбувалися з єврейським населенням України впродовж останніх століть.
Центром громади є Криворізький єврейський культурно-просвітницький центр, який займається освітою, підтримкою нужденних і збереженням традицій.
Єврейська громада Кривого Рогу активно бере участь у культурному житті міста, зберігаючи свою історичну спадщину і підтримуючи зв’язок із єврейськими громадами України та світу.
Поява євреїв у місті
Єврейська громада почала осідати на Криворіжжі на початку 19 століття. Перші єврейські переселенці прибули сюди у 1807 році з Могильовської губернії Російської імперії та оселилися в районі, де формувалась колонія Інгулець.
Перші 200 єврейських сімей, які прибули на Криворіжжя з Могильовської губернії, стикалися з важкими умовами життя — нестачею продовольства та відсутністю необхідних зручностей.
У 1807 році, коли Криворіжжя входило до складу Херсонської губернії, тут були засновані перші єврейські колонії — Велика Сейдеминуха, Бобровий Кут та Інгулець. Згодом, у 1882 році, через неврожай у Білорусі, потік єврейських переселенців до Криворізького регіону зріс. До них приєдналися мігранти з Польщі та Литви. У цей період, на тлі розвитку гірничодобувної промисловості, у Криворізькому регіоні почала формуватися єврейська технічна інтелігенція.
Згодом єврейська громада оселялася переважно в старій частині міста, на території сучасного Центрально-Міського району. Основними місцями їхнього проживання були вулиці Глинки, Староміська, Німецька, Пушкіна та Лермонтова. У цьому районі поступово з’явилися єврейська школа, молитовні будинки, синагоги та єврейське кладовище.
Як жили євреї у Кривому Розі: перша синагога
До 1861 року євреям не дозволялося постійно проживати у Кривому Розі, оскільки місто мало статус військового поселення, що накладало обмеження на коло осіб, які могли тут оселятися. Лише після скасування цих обмежень єврейська громада змогла розвиватися вільніше. Уже в 1863 році тут відкрили перший молитовний будинок.
Наприкінці 19 століття євреї у Кривому Розі відігравали важливу роль у розвитку міста. Вони займалися ремеслами, торгівлею, працювали в гірничій промисловості, а також сформували значну частину технічної інтелігенції. Проте після єврейського погрому у 1882 році Кривий Ріг потрапив до переліку міст, де новим єврейським переселенцям було заборонено оселятися. Ці обмеження, відомі як «тимчасові правила», діяли до 1903 року.
До 1897 року у Кривому Розі проживало близько 3 тисяч євреїв, що становило понад 10% населення міста.
Згодом у 1899 році на розі вулиць Синагогальної та Миколаївської була збудована перша синагога Кривого Рогу.
Протягом 37 років вона залишалася центром єврейського життя в місті. У її стінах відбувалися зустрічі з видатними діячами єврейської культури, виступали колективи художньої самодіяльності, демонструвалися фільми, а також працював єврейський драматичний гурток.
Проте в 1936 році будівлю передали Криворізькому аероклубу, під час Другої світової війни синагога була знищена.
Після війни єврейська громада поступово відроджувалася, хоча радянська влада обмежувала її релігійне та культурне життя. Лише наприкінці 20 століття, після здобуття Україною незалежності, відбулося відродження єврейських традицій у Кривому Розі
З 1990 року відкривалися єврейські організації, школа та культурний центр. У 2001 році було відновлено діяльність синагоги.
У 21 столітті в місті діє синагога, єврейські громадські організації, культурні центри та навчальні заклади, що сприяють збереженню історичної спадщини громади.
Голокост на Криворіжжі
Під час Другої світової війни Кривий Ріг пережив одну з найбільших трагедій, коли нацисти знищували єврейське населення міста. Кривий Ріг став місцем масових розстрілів. Євреїв збирали у спеціальних місцях, обіцяючи евакуацію, але насправді їх вели до заздалегідь підготовлених місць розстрілу.
Однією з основних точок розстрілів стала територія 5-ї шахти, де загинуло понад 6 тисяч євреїв і близько 800 військовополонених. Люди, не знаючи своєї долі, йшли в колонах до місця розстрілу, де забирали їх речі, роздягали та вбивали. Часто це були жінки, діти, старі люди. Вони були розстріляні й кинути в шахтні шурфи, де їхні тіла залишались назавжди.
Ця трагедія стала частиною нацистських каральних операцій, які тривали у Кривому Розі до 1944 року. Після закінчення війни місцеві мешканці селища Шевченка довго мовчали про цю трагедію через радянську цензуру. Згодом очевидці трагедії почали розповідати свої свідчення.
У 21 столітті пам’ять про ці страшні події вшановується в місті на різних заходах, і проводяться освітні програми, щоб молоде покоління не забувало про цей жахливий період в історії Кривого Рогу.
27 січня у всьому світі вшановують Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
